Неділя, 22.04.2018, 13:45
Вітаю Вас Гість | RSS
Категорії розділу
Вхід на сайт
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Мартівський дошкільний навчальний заклад

Каталог файлів

Головна » Файли » Мої файли

Консультація для батьків
24.03.2016, 14:33

АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ДІТЕЙ 6-РІЧНОГО ВІКУ

 

      Вступ до школи - переламний момент у житті дитини. Він пов'язаний із новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це "кризовий період" у житті дитини, і ця "криза" виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина моє задовольняти у навчальні способи. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному - від 2 тижнів до 2-3 місяців, залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я. Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або "шкільної зрілості".

 До дитини в цей період висуваються нові запити, у неї з'являються нові обов'язки, нові друзі, нові стосунки з дорослими, що вимагає від дитини певних моральних зусиль і досвіду. Дитина опиняється в соціальній позиції, отримує право на навчання. А чи готова вона до цього?

 Готовність дитини до навчання в школі можна констатувати як інтерактивну характеристику розвитку дитини, що зумовлює успішну адаптацію до вимог шкільного життя дитини.

Основними компонентами загальної готовності дитини до школи є:

 1. Мотиваційна готовність.

 2. Емоційно-вольова готовність.

 3. Розумова готовність дитини.

 4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності.

     Однією з проблем, що виникає під час переходу дітей із дошкільної ланки до початкової школи, є складність адаптації учнів перших класів. Перехід від дошкільного віку до школярства потребує нового способу життєдіяльності дитини. Успішна адаптація дитини до початкової школи є необхідною умовою розвитку кожної дитини, особистості, її індивідуальності, продуктивної активної діяльності, творчості. Розглянемо суб'єктивні й об'єктивні показники адаптації.

 Об'єктивні - це адекватна поведінка та успішне навчання кожного учня.

 Суб'єктивні - самореалізація, самовдоволення, що проявляється у внутрішньому та емоційному комфорті.

 Адаптацію можна розглядати з різних аспектів. Але хотілося зупинитися на основних ознаках адаптації дитини:

 - перебування в спокійному, урівноваженому стані;

 - стриманість, уважність на уроках;

 - активність і рухливість на перервах;

 - виявлення інтересу до нових людей, дорослих, дітей;

 - зацікавленість в огляді інтер'єру класу, школи, приміщень;

 - спостереження за старшокласниками;

 - легка орієнтація в школі, демонстрація обізнаності батькам уже через тиждень;

 - легке розуміння і готовність виконувати вимоги вчителя без очікування його заохочень;

 - позитивне оцінювання дитиною дій, результатів власних зусиль;

 - адекватне сприймання негативної оцінки дорослого;

 - ініціативний характер спілкування в період навчальної діяльності;

 - активність на уроках;

 - комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класу;

 - успішне опанування навчального матеріалу.

Основними причинами труднощів під час адаптації є:

 1. Психологічні особливості: слабкий тип нервової системи; підвищена сенситивність; збудження нервових процесів.

 2. Особливості розвитку: несформованість емоційно-вольової сфери; слабка саморегуляція поведінки.

 3. Хибні методи виховання в сім'ях; виховання на зразок "кумир у сім'ї"; батьківська вседозволеність.

 4. Недосконала організація навчально-виховного процесу.

Ознаками дезадаптації є:

 - труднощі у навчанні, стійка неуспішність;

 - порушення стосунків із однолітками, батьками, учителем;

 - небажання відвідувати школу;

 - сомантичні прояви (головний біль, порушення сну, апетиту, біль у животі);

 - пригнічений настрій, підвищена втомлюваність, зниження працездатності наприкінці дня, тижня;

 - підвищена тривожність, плаксивість, невміння налагоджувати стосунки з дорослими, дітьми;

 - емоційні порушення;

 - прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування.

      Проблема навчання шестирічних першокласників має багатоаспектний комплексний характер. Навчально-виховний процес у початковій школі спрямований на оновлення змісту, форм і методів навчання. Навчальна діяльність доповнюється іншими видами діяльності, що впливають на розвиток дитини.

 Перехід від статусу дошкільника до статусу школяра - найскладніший момент у житті дитини, що пов'язаний із входженням у нове соціальне середовище з новим типом стосунків, новою навчальною діяльністю, що відбувається в кризовий період.

У роботі з шестирічними першокласниками слід акцентувати увагу на:

 - створенні належних соціальних і побутових умов, комфортного середовища перебування першокласників у школі;

 - дотримання принципу наступності в системі "дитячий садок - сім'я - початкова школа";

 - використанні методів, форм навчання, що відповідають психологічним особливостям розвитку дитини-дошкільника;

 - відході від старої дисциплінарної моделі навчання і виховання молодших школярів;

 - сприянні розвитку дитини як особистості;

 - оновлення змісту початкової освіти;

 - зміні форм організації навчання шестирічок.

 - розвитку шкільної психологічної служби, яка виявляла б своєчасно причини дезадаптації;

 - моделювання стилів, способів партнерської діяльності, спілкування з дитиною.

Не слід забувати про налагодження довірливих стосунків із дитиною:

 Вчинки дітей не слід засуджувати або схвалювати, їх необхідно аналізувати й розуміти; неможна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими однолітками, слід порівнювати її із самою собою.

      Пристосування дитини до школи - це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються і стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.

 Безумовно, першокласники, що відвідували дошкільні навчальні заклади значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які не перебували в дитячому колективі, не звикли до певного сталого режиму.

 Починаючи з перших тижнів навчання у першому класі діти поступово віддаляються від батьків, хоча постійно відчувають потребу у підтримці та допомозі дорослої людини.

 Зі вступом дитини до першого класу в батьків з'являється новий статус - батьки першокласника, відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і її радощі успіху, що переживають спільно.

Як можуть допомогти батьки першокласнику.

 1. Пояснити дитині, що означає "бути школярем", для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.

 2. Підготувати робоче місце, продумати режим дня і суворо його дотримуватися.

 3. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.

 4. Розвивати комунікативні здібності.

 5. Пояснювати значення слів "акуратно", "старанно", формувати самооцінку.

 6. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в різних ситуаціях.

 7. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.

Батькам варто заохочувати дитину, непомітно й ненав'язливо допомагати.

 У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене. Протягом цього періоду батьки мають утримуватися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будуватися на діалогах - як рівний з рівним.

 Більш всього проблем із звиканням до шкільної дисципліни виникає у дітей з холеричним темпераментом.

 Вони активні та енергійні, але, на жаль, можуть бути і гіперактивними. Якщо дитина-холерик "розійшовся" під час гри, йому дуже важко заспокоїтися, перейти від активної діяльності до занять письмом чи рахунком.

      Як наголошував В. Сухомлинський, щоб дитина дійсно поважала і сприймала учителя він повинен усім серцем любити дитину, частіше посміхатися, рідко хмуритися, жити справжнім життям і створювати свій імідж. Йому має бути притаманне все найкраще, що подобається в людині. Це любов і дбайливість, індивідуальна педагогічна допомога, доброта, щирість, доброзичливість, довіра, чуйність, витримка, уважність, розумна вимогливість, справ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: Мої файли | Додав: mart-79
Переглядів: 117 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar